КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇЇ

     Продукти харчування та вода, які споживає людина, вельми далекі від

стерильності.

   Міліарди найрізноманітніших бактерій щоденно і щогодинно потрапляють до

нашого організму й зовсім нічого страшного при цьому не відбувається - надто

багато способів нейтралізації мікробів вигадала природа. Слина, що має

бактерицидні  властивості, отруйний шлунковий сік, велика кількість власних,

"хороших", бактерій в кишківнику - усе це не жає чужинцям можливості

прижитися та зробити свою чорну справу.

     Причиною кишкової інфекції було є та буде недотримання елементарних

гігієнічних норм - неправильне зберігання продуктів харування, невимиті руки,

мухи, які літають поміж обіднім столом та туалетом. Врешті-решт, якими б

неймовірними захисними силами не володів людський організм - завжди

знайдеться кількість мікробів, нейтралізувати яку просто неможливо.

     Правила поведінки хворого, родичів у разі кишкової інфекції:

     1)  Завжди слід пригадати, що це ви таке з'їли? Півбіди, якщо це ваш

особистий кулінарний шедевр, але якщо це тістечко з найближчого магазину,

то слід проявити свідомість і подумати про тих, хто можк піти вашими стопами.

Дізнатися телефон районної санстанції зовсім не важко.

     2)  Кишкова інфекція у будь-якого члена родини - сигнал тривоги для всіх

інших. Хворому - окремий посуд, всім іншим організувати ідеальну чистоту,

ретельно мити руки, прибрати від гріха подалі підозрілі продукти, весь посуд

перекип'ятити, на шкодуючи дезинфекційних засобів.
 

     3)  І пронос, і блювота є способами захисту організму. В спрощеному варіанті

це виглядає так: в кишково-шлунковий тракт потрапило дещо не те, і організм

усіма можливими засобами намагається цю гидоту видалити. Тому в перші

години кишкової інфекції ми зовсім не зацікавлені в тому, щоб пронос і блювота

припинилися. Навпаки, в обох напрямах організму слід допомогати - пити та

блювати (а якщо не хочеться - свідомо викликати блювоту, промиваючи тим

самим шлунок), очистити товстий кишківник за допомогою клізми. Для клізми

застосовується звичайна кип'ячена вода, ні в якому разі не тепла (оптимальна

температура близько 20⁰С), обов'язклвл слідкувати за тим, щоб вийшла вся

введена рідина.

     4)  Головний принцип допомоги - поповнення втрат рідини і солей. Для цієї

мети  ідеально підходять лікарські засобм, що представляють собою заздалегідь

приготовану суміш різноманітних солей, яку перед вживанням розбавляють

кип'яченою водою (ораліт, регідрон, глюкосолан). За відсутності вказаних

препаратів цілком підійде компот із сухофруктів, можна чай, краще зелений, ніж

чорний. Врешті-решт, краще пити те, що є під рукою (мінеральна вода, відвари

трав, шипшини та ін.), ніж не пити нічого.

     5)  Температура напоїв має бути приблизно рівною температурі тіла - при

цьому всотування рідини зі шлунка в кров буде максимально швидким.

     6)  При блювоті, яка нополегливо повторюється, пам'ятайте, що треба

пити частіше, але маленькими порціями, щоб не розтягувався шлунок а

використання протиблювотних засобів завжди узгоджувати з лікарем.

     7)  Загалом, існує тільки два абсолютно безпечних способи самостійного

лікування кишкових інфекцій - голод та часте пиття. Будь-які лікарські

препарати можуть призвести до найнеочікуваніших наслідків, аби що смекта

та активоване вугілля доцільні й можуть застосовуватис майже завжди.

     8)  Звернення до лікаря обов'язкове при проносі у дітей першого року життя

і, незалежно від віку, під час відсутності тенденції до покращення протягом доби.

     9) Невідкладно звертайтесь за медичною допомогою, якщо:

          -  через стійку блювоту не можете пити;

          - біль ніж 6 годин немає сечі

          -  сухий язик, запалі очі, шкіра набула сіруватого відтінку

          - в калі є наявність крові

          -  пронос припинився, але при цьому блювота стала більш інтенсивною та

(або) підвищилась температура тіла.

     10)  При покращенні стану не кваптеся їсти все підряд. Чай з сирком, рисова

та вівсяна кашки - потерпіть добу чи дві - здоровіші будете.

     Слід відзначити: сучасна терапія кишкових інфекцій зовсім не передбачає

ковтання улюблених багатьма фталазолу та левоміцетину - хоча б тому,

що причиною кожного третього проносу є віруси, на які вищеназвані

антибактеріальні засоби не діють взагалі. Але навіть якщо це бактерія,

наприклад, сальмонела, то лікуватись можна по-різному. Можна

ковтати антибіотики, намагаючись знищити сальмонелу й паралельно знищити

всі свої кишкові палички, кисломолочні бактерії і багатьох інших дуже корисних

і дуже необхідних мікробів. А можна вчинити по-іншому - "запустити" до

кишківника корисних мікробів, які самі  "вигонять" шкідливу сальмонелу.

Таких ліків, так званих еубіотиків, промисловість всього світу випускає

велику кількість.  Не дивно, що при кишкових інфекціях еубіотики все частіше

й частіше приходять на зміну антибіотикам. А на зміну активованому

вугіллю приходять новітні ентеросорбенти, в сотні разів більш ефективні.

     Головний висновок з попереднього абзацу базується на тому, що сучасний

лікар володіє великою кількістю високоефективних способів лікування

кишкових інфекція. І зовсім нерозумно ризикувати здоров'ям, годинами

не покидаючи туалету, або, керуючись порадами сусідів, пити кисіть вприкуску

з фталазолом.

Нетрадиційні методи оздоровлення

    Фізичне виховання дошкільнят - організований процес, спрямований на їхній

фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до творчої життєдіяльності,

набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури. Його пріоритетні завдання

- формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я дітей через

комплекс фізкультурно - оздоровчих заходів. Заняття з фізичної культури,

ранкова, гігієніч­на, коригувальна гімнастики, фізкультурні хвилинки, динамічні

паузи, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри, піші переходи, спортивні вечори

розваг та свята, дні здоров'я тощо, - усе це становить структуру фізичного

виховання.

     Дуже важливо надавати процесу фізичного виховання оздоровчої

спрямованості. Наповнення занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та

інших форм роботи різноманітними рухами в комплексі з традиційними та

нетрадиційними оздоровчими технологіями збагатять дітей знаннями про

особисте здоров'я, сформують у них уміння та навички оздоровлення та

відновлення власного організму. У дошкільнят з'явиться потреба та бажання

бути здоровими, не хворіти, вести здоровий спосіб життя, сформується

емоційно-ціннісне ставлення до себе, свого організму.

     Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку в ДНЗ

слід виокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику, пальчикову (вправи,

ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику, імунну гімнастику, гідроаеробіку,

психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми). Для зміцнення фізичного

здоров'я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення

позитив­них емоцій і оптимістичного світовідчуття, як нетрадиційні методи

оздоровлення використовують також елементи хатха-йоги, ремксагіії, масажу і

самомасажу. Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної

активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для

занять, можуть проводитися з дітьми як молодшого, так і старшого віку. Крім

цього, східна гім­настика є чудовим засобом естетичного і морального виховання:

завдяки таким вправам не лише покращується здоров'я, а й формуються красива

фігура, пра­вильна постава й енергійна хода, поліпшується координація рухів,

виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ці заняття вчать малюків

долати труд­нощі, підвищують життєвий тонус і працездатність, створюють гарний

настрій.

     Фітболгімнастика. Досить цікавими є поєднання казкотерапії з нетрадицій­ними

методами зміцнення фізичного здоров'я дітей, зокрема, футболами. Ці заняття

сприяють корекції психомоторного, мовного, емоційного, загального психічного

розвитку дітей дошкільного віку. Фітболгімнастика включає вико­нання

гімнастичних вправ на великих надувних м'ячах різного розміру і конфігу­рації.

Вправи на м'ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під

час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної

культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо так і на

прогу­лянках.

     Одним з основних засобів комплексу нетрадиційних засобів і методів фізич­ної

культури для дошкільнят, які мають відхилення дихальної системи, є Тайцзи-

цигун-терапія, здійснювана за принципом лаоської дихальноі гімнастики. Подих є

важливою ланкою дихальної гімнастики і використовується з метою лікування та

профілактики підтримки психічного і фізичного здоров'я. Цілющі механізми

лаоської дихальної гімнастики полягають у тому, що вони дають позитивний

вплив на кору великих півкуль мозку і вегетативних центрів підкірки, на

ендо­кринну, імунну, дихальну, серцево-судинну, травну, сечостатеву системи

організ­му людини.

     Шоугун-терапія. Це ефективний засіб для розвитку і підвищення імунного

стану людини, зокрема, дитини дошкільного віку. Шоугун- терапія - це робота

з внутрішньою енергією за допомогою рук. Ще давньокитайській медицині були

добре відомі зони на тілі людини, де сконцентрована практично повна

інформація про внутрішні органи. Ці зони: долоні рук, вушні раковини, обличчя,

ступні ніг.

     Пальці і долоні розглядаються як кінцеві чи початкові зони п'яти

енергетичних каналів. Великий палець звільняє чи концентрує енергію каналу

легень. Вказівний - пов'язаний з каналом товстої кишки. Середній - з каналом

перикарда. Безімен­ний - з каналом "трьох обігрівачів". Мізинець - з каналом

серця.

     Основу методики вправ шоугун-терапії становить спосіб концентрації енергії.

Для використання цього методу необхідно провести діагностичне обстеження,

котрі необхідні для того, щоб виявити симптоми наявності або відсутність енергії

у різних органах.

     Масаж - не засіб терморегуляції, тактильний подразник, заспокійливий засіб

для зняття втоми. Він підвищує опірність організму і корисний у будь-якому віці.

     Для зміцнення імунної системи дітей застосовуються різні види лікувально- 

профілактичного масажу, а саме: масаж стопи (у положенні стоячи або сидячи

катати ступнею маленькі м'ячі з нерівною поверхнею, кульки); крапковий,

"пляш­ковий", щіточковий масаж, масаж за допомогою махрової рукавички,

"горіховий масаж" (2-Зсекунди) тощо.

     Зокрема, суть точкового масажу - масажування біологічно активних точок,

більшість яких розміщена на обличчі та шиї. За допомогою "горіхового масажу"

активізуються енергетичні точки. Усі види масажу можна проводити як в

дитячому садку так і вдома.

     За останні роки популярності набуло застосування в практиці роботи ДНЗ

оздоровчих технологій, що використовуються з профілактично-лікувальною

ме­тою,  серед них можна виділити наступні:

       -   фітотерапія (чаї, коктейлі, фітомішечки);

       -   аромотерапія (ароматизація приміщення);

       -   вітаміно-терапія (вітамінізація страв).

     Фітотерапія. Незважаючи на бурхливий розквіт хімії, появу нових високо­

ефективних ліків, останнім часом спостерігається повернення до древніх методів

народної медицини, що нагромадила неоціненний досвід відновлення здоров'я

людини, перевірений роками, Одним з таких методів є фітотерапія. Ефективність

траволікування аніскільки не поступається іншим методам терапії. В умовах

дитячого дошкільного закладу персонал має великі можливості для використання

фітотерапевтичних методів профілактики, реабілітації і лікування своїх

вихованців.

     Фітотерапія застосовується при захворюванні всіх органів і систем людини,

навіть, може застосовуватися як профілактичний засіб, може бути одним із

засобів підвищення фізичної активності людини.

     Існують трави, рослини, які мають вітамінний комплекс, що, звісно, дуже

впливає на самопочуття.

     Аромотерапія - лікування ароматами. Народний досвід минулого і дослі­дження

вчених довели, що запахи здатні керувати настроєм і працездатністю.

     Аромотерапію застосовують у поєднанні із музикотерапією. Сеанс при вас

20-30 хвилин. Курс аромотерапії (від 10 до 20 сеансів) призначений для

ослаблених,, пригнічених чи, навпаки, перезбуджених дітей.

     1939-го року фізіолог Д.І.Шатенштейн вперше науково обґрунтував і

експериментально довів, що деякі нюхові подразники впливають на багато

функцій організму людини і особливо на працездатність. Приміром, пахощі

лаванди і розмарину діють заспокійливо і усувають стан стресу, запахи лимона

і евкаліпта збуджують нервову систему і підвищують працездатність. Ефірна

олія садового чебрецю чудово діє на вегетативну нервову систему. Мігрень і

нудота відступають при вдиханні пахощів м'яти. Тривале вдихання лаванди

забезпечує снотворний ефект, як і ромашки, валеріани, тім'яну, фенхеля і меліси.

Ефірні олії базиліка, коріандру, дягеля, шкірки лимона, майорану, петрушки,

евкаліпта тонізують, а фітокомпозиції з базиліка, коріандру, розмарину, м'яти,

тім'яну і вербени створюють пахощі, чудово заспокійливі на перезбуджену

нервову систе­му. Настоянка верби знімає напругу, дратівливість, плаксивість,

жалість себе, наводить людину у стан рівноваги. Настоянка гостролиста зменшує

злобність.

     Щоб перевірити, чи підходить настоянка дитині, досить втерти кілька крапель

у виски, до області щитовидної залози. При позитивній реакції настає приємне

почуття розслаблення м'язів.

     Використання під час занять й у повсякденні дошкільного навчального

закладу техніки аромотерапії дозволить організувати освітньо-виховну роботу з

більшою користю і додатково оздоровчим ефектом.

     Як показала практика, досить ефективним є впровадження у процеси 

життєдіяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до

яких належать: артгерапія, піскова терапія, казкотерапія, ігрова терапія,

сміхотерапія, музична терапія, кольоротерапія тощо. У щоденному житті дитини

варто використовувати різноманітні оздоровчі технології.

     Хромотерапія - наука, що вивчає властивості кольору.

     Кольору здавна приписувалося магічне значення. Колір сприятливо чи

нега­тивно діє на людину, адже в людини зір є найважливішим із усіх видів

відчуттів.

     Вплив кольору на людей неоднозначне і суто індивідуальне. Він має

вибірко­вий  характер, і це потрібно враховувати, регулярно працюючи з

дошкільнятами. Енергія кольору та колірні відчуття впливають на функції

вегетативної нервової системи, ендокринних залоз та інші життєво важливі

органи та процеси в орга­нізмі.

Так, наприклад :

     -  синій колір - заспокійливо впливає на організм, розслаблює, знімає спазми,

зменшує головний біль, знижує апетит.

     -  Блакитний колір надає гальмівну дію у стані психічного порушення.

     -  Фіолетовий колір надає гнітючу дію на психічні і фізіологічні процеси,

знижує настрій людей.

     -  Червоний колір активізує, підвищує фізичну працездатність, викликає

відчуття теплоти, стимулює психічні процеси.

     -  Зелений колір заспокоює, створює добрий настрій. Цей колір сприятливо

впливає на соматично ослаблених дітей, під час лікування запалень, при ослаб­

леному зору.

     -  Рожевий тонізує при пригніченому настрої, а жовтий колір - колір радості,

спокою, теплоти, нейтралізує негативні дії.

     Встановлено, що й вживання овочів і фруктів потрібного кольору, носіння

одягу певних квітів також можуть дати позитивний терапевтичний ефект.

Знання "абетки кольору" - "ліки" для внутрішнього потенціалу розвитку

внутрішніх ресурсів людини.

     Арт-терапія. Останніми роками зріс інтерес фахівців до механізмів впливу на

дитину. Сучасна психологія і педагогіка значною мірою орієнтована на

використання в коррекційній роботі різних видів мистецтв, як важливого засобу

виховання гармонійної особистості дитини, її культурного розвитку.

Поняття "арт-терапії" (художня терапія, терапія мистецтвом) виникла в контексті

ідей З.Фрейда і К.ІОнга і розглядалася як один із методів терапев­тичного впливу

у вигляді художнього (образотворчого) творчості. Нині поняття "арт-терапія" має

низку значень:

     1)  сприймається як сукупність видів мистецтва, які у лікуванні й корекції;

     2)  як комплекс арт-терапевтичних методик;

     3)  як напрям психотерапевтичної і психокорррекційної практики;

     4)  як засіб. Арт-терапію використовують як самостійно, так і у поєднанні із

медикаментозними, педагогічними засобами.

     Сутність арт-терапії полягає у терапевтичному і коррекційному впливі на

людину й проявляється у реконструюванні психотравмуючої ситуації з допомогою

художньо-творчої діяльності, виведенні переживань на зовнішню форму через

продукт художньої діяльності.

     Нині арт-терапія у широкому значенні включає в себе: ізотерапію

(ліку­вальний вплив засобами образотворчого мистецтва: малюванням,

ліпленням, декоративно - прикладним мистецтвом та інших.), бібліо-терапію

(лікувальний вплив читанням), іммаготерапію (лікувальний вплив через образ,

театралізацію), музикотерапію (лікувальний вплив через сприйняття музики),

вокапотерапію (лікування співом), кінезитерапію (танцтерапія, хореотерапія,

коррекційна ритміка - лікувальний вплив рухами).

     Різні варіанти арттерапії дають можливість самовираження, самопізнання й

дозволяють особистості піднятися більш високу щабель свого розвитку.

     Казкотерапія. Народження здорової дитини стало рідкістю, зростає кількість

вроджених аномалій, мовних розладів у дітей. І значна роль в подоланні вад

належить корекційному фізичному вихованню.

     Ефективність виконання дошкільниками фізичних вправ значно поліпшу­ється,

якщо їх виконання відбувається на позитивному емоційному тлі, яке, зокрема,

може забезпечити використання фольклорних творів, (потішок, загадок, казок,

приспівок).

     Науково доведено, що фольклор є одним із найвпливовіших засобів урізно­

манітнення процесу фізичного виховання шляхом знаходження нових форм

розвитку творчо-рухової ініціативи дітей.

     Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони

не вимагають великих приміщень і спеціального обладнання для занять, можуть

проводитися з дітьми як молодшого, так і старшого віку.